 |
 |
| Рівноправність жінки в
політиці – утопія чи реальність? Сьогодні ми дуже багато говоримо про демократизацію суспільства, про підвищення ролі громадян як суб’єктів, творців політики. У той же час, чи може суспільство вважатися цивілізованим, демократичним, якщо воно виключає з політики більшу половину своїх громадян – жінок? Мабуть, ні. Бо за своєю природою жінка – активна сила суспільства, вона дає життя, направляє перші кроки людини, несе особливу відповідальність за виховання в сім’ї і побуті. Історія поколінь – це історія безперервної і невтомної діяльності жінки, тому що її прагнення виражають інтереси людей в цілому. І концентруються на дітях, як на майбутньому суспільства. Саме ці особливості надають жіночому руху гуманістичну направленість, бо у жінок немає егоїстичних та обмежених жіночою природою цілей і задач. Сьогодні жіночі обличчя стають все більш звичними серед учасників тих чи інших політичних акцій: мітингів, маніфестацій, страйків… Вони не тільки переживають, але й творять соціальні процеси в суспільстві. Вибори до Верховної Ради України та місцевих рад, що відбулися в Україні у березні 2002 року засвідчили зростання жіночої активності і стали, певним чином, іспитом для суспільства на громадянську та демократичну зрілість. Декларування щодо забезпечення рівних прав і можливостей для жінок та чоловіків не витримали випробування виборами. Виборчий досвід є неоціненним для тих жінок, які будуть в майбутньому випробувати себе на міцність змаганнями за депутатські мандати. До Верховної Ради України по виборчих округах Кіровоградської області в 1998 році було обрано 5 депутатів, з них 3 – жінки. Серед тих, хто балотувався, кількість жінок становила лише 15%. У 2002 році до Верховної Ради України з 5 обраних депутатів жінка одна. Хоча з 80 кандидатів 40% становили саме жінки. На місцевому рівні відбулося збільшення представленості жінок. В Кіровоградській обласній раді 75 депутатів, серед них жінки: 1998 рік – 9, у 2002 році – 13. Особливо ріст кількості жінок в представницьких органах помітно на рівні районних та селищних рад. Наприклад: в Новоукраїнському районі Кіровоградської області: серед кандидатів у депутати районної ради у 2002 році балотувалося 44 чоловіки (66,7%) та 22 жінки (33,3%). У міську раду балотувалося 19 чоловіків (63,3%) та 11 жінок (36,7%). У 1998 році, відповідно: 53 чоловіки (80,4%) та 13 жінок (19,6%); 13 чоловіків (43,3%) та 17 жінок (56,7%). Склад обраних депутатів місцевих рад у 2002 році по району становить 186 чоловіків (43,2%) та 244 жінки (56,8%). У 1998 році чоловіків-депутатів було 286 (66,5%), а жінок-депутатів 144 (33,5). Серед голів органів місцевого самоврядування у 2002 році було обрано 57,1% чоловіків та 42,9% жінок – майже 50/50. Соціологічні дослідження лабораторії менеджменту та моніторингу Кіровоградського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій “Жінка: участь у громадському житті, політиці, владі” і “Гендерна рівність”, проведені серед своїх слухачів, показують, що збільшення жінок у державних структурах на посадах вищих категорій матиме позитивний вплив на соціально-економічний розвиток регіону і держави в цілому. Лише для небагатьох жінок високий політичний пост – самоціль. Інтереси українського суспільства вимагають, щоб усі ланки державного апарату, системи місцевого самоврядування, громадських організацій були представлені гідними, компетентними, порядними керівниками. І жіноцтво взмозі виділити таких діячів та зробити все можливе, щоб було покладено край тим негараздам, які ще існують в суспільстві. Інтереси українського суспільства вимагають, щоб усі ланки державного апарату, системи місцевого самоврядування, громадських організацій були представлені гідними, компетентними, порядними керівниками. І жіноцтво взмозі виділити таких діячів та зробити все можливе, щоб було покладено край тим негараздам, які ще існують в суспільстві. |