 |
 |
| До питання
про вплив гендерного фактору на розподіл функцій в органах влади. Одна з умов побудови дійсно демократичного суспільства — формування ефективної політики рівних можливостей для жінок і чоловіків. Для значної частини людства демократичне суспільство стало ідеалом, але і у ньому жінки часто стикаються із невизнанням рівності їх інтелектуальних і професійних якостей і здібностей. Ця ситуація проявляється тим чіткіше, чим вище намагається піднятись жінка у своїй професійній чи громадсько–політичній діяльності. У той же час, залучення найбільш талановитих і освічених жінок до прийняття політичних і управлінських рішень високого рівня підвищить ефективність цих рішень, і, найголовніше, наблизить коло піднятих реальних проблем до життя різних категорій населення. Не зупиняючись на законодавчій і нормативній базі, що існує в Україні з даної проблеми, на загальновідомих реально існуючих соціальних стереотипах щодо ролі чоловіка і жінки у суспільстві, на однаковий, а почасти і вищий рівень освіти жінок, статистичні дані про їх зайнятість і конкурентоспроможність на ринку праці у загальнодержавному і обласному масштабах, торкнемось, зокрема, питання гендерної рівності, тенденцій її розвитку в органах державного управління і місцевого самоврядування у Кіровоградській області. З такою метою у Кіровоградському центрі підвищення кваліфікації державних службовців і керівників було проведено опитування державних службовців, в якому брали участь слухачі, що навчались на короткотермінових семінарах (див. табл. 1).
Сама анкета передбачала питання, відповіді на які дають можливість різнобічного аналізу зазначеної проблематики: від визначення актуальності предмету опитування, позитивної (негативної) оцінки явища збільшення представництва жінок на державній службі, до визначення якостей, що найбільш притаманні жінкам і чоловікам, і висловлення своєї думки стосовно факторів, які спричиняють різницю між жінками і чоловіками. Так, проблему нерівності між представниками обох статей вважають за актуальну трохи більше половини опитуваних — 53,5% (серед них — 63% жінки, 37% — чоловіки). Ця нерівність обумовлюється тим, що “часто чоловіки мають набагато більше можливостей, ніж жінки і в суспільному, і в сімейному, і в особистому житті” (таку відповідь обирали 51% опитуваних). Дане явище відбувається внаслідок різних способів життя чоловіків і жінок (це зазначають 83% опитуваних). Що стосується керівних посад, то більшістю опитуваних державних службовців підтримується думка про ефективне керування, яке не залежить від статі людини — тобто з обов’язками керівника можуть успішно справлятись представники як однієї, так і іншої статі. Така ж тенденція проглядається і в питанні про можливості працевлаштування: здебільшого у чоловіків не існує переваги перед жінками в цьому плані, можливо, тільки у деяких сферах (це думка 80% опитуваних) — де потрібно мати ділові стосунки не тільки в робочий час, а і поза ним, чого жінки собі дозволити не можуть (сімейні турботи, домашнє господарство, різниця цінностей). Ці відповіді дозволяють говорити про декларування рівних можливостей між статями. Тому закономірним виглядає цілком позитивне сприйняття опитуваними явища збільшення жінок на державній службі: причому наголос робиться на “більшій відповідальності і старанності” представниць жіночої статі порівняно з чоловіками. У даному випадку специфіка побудови жінками своєї діяльності надає їм деякі переваги в роботі, яка пов’язана з виконанням обов’язків, що постійно повторюються. Самі державні службовці, характеризуючи такі якості людини, як “обережність” і “пильність”, приписують їх більше представницям жіноцтва, ніж чоловікам. Загальну оцінку якостей, що притаманні жінкам і чоловікам, можна назвати соціально стереотипною: у чоловіків передує рішучість, розсудливість і активність; у жінок — чуйність, активність і емоційність. Звичайно, такий стан речей можна коментувати по різному: з одного боку, жіноча стать виглядає як більш вразлива і слабка, з іншого боку, так звана “слабкість” виступає в ролі позитивного фактора. Так, на питання “чим, на Вашу думку, обумовлене збільшення жінок на керівних посадах в організаціях?”, третина опитуваних (33%) обирала відповідь “суто жіночі якості (делікатність, інтуїція) дозволяють жінці вміло вирішувати управлінські питання безконфліктно й по-діловому”. А взагалі, при відповіді на це запитання зазначається, що зараз жінки “займають більш активну життєву позицію” (35%) і в них є можливість “конкурувати нарівні з чоловіками” (28%). Тобто, залучення жінок до управлінської діяльності виглядає і бажаним, і ефективним. Такі думки можна підкріпити і іншими даними. Жінки, як персонал, є стабілізуючим фактором: “серед здорових жінок не знайти ідіотку чи генія, а ось серед чоловіків кожний двадцятий або п’ятнадцятий є досить обмеженим типом, зате кожний п’ятидесятий чи сотий — геній, що відбувся чи не відбувся (якісні відношення не претендують на точність)” [2, 41]. Можливо саме така стабільність і прогнозова-ність результатів діяльності і необхідна сучасній недосконалій системі управління. Об’єктивні показники, наприклад, того ж психологічного тестування, вказують на приблизно однакові можливості жінок і чоловіків у реалізації себе. Тест на дослідження рівня суб’єктивного контролю (вміння чи не вміння брати на себе відповідальність за значимі події власного життя), що проводився серед державних службовців, на практиці свідчить про майже рівні загально–психологічні показники. 38% серед усіх опитуваних жінок і 37% серед усіх чоловіків схильні брати на себе відповідальність за власні дії і вважають, що всі події, які трапляються в їх житті, залежать від їх особистісних якостей. Всіх цих державних службовців можна охарактеризувати як відповідальних, послідовних при досягненні мети, незалежних. Дані самого опитування говорять про дещо інше: для жінок, при виборі рівня керівництва (вищий, середній, нижчий) відводиться середній (63% опитуваних) і низький (31%). На думку спадає “популярна метафора про “скляну сферу”: перепону, яку не можна побачити, але яка є реальною, і на яку наштовхуються жінки–лідери, коли намагаються досягнути вершин успіху; для чоловіків такої перепони не існує” [1, 93]. Дослідження американських психологів підтверджують, що жінки мають більше перепон для службового зростання, ніж чоловіки. Існує багато факторів, що перешкоджають жінкам мати успіх (наприклад, поєднання службових і домашніх справ, вразливість жінок — більший вплив на них життєвих моментів і т.п.), але головним можна назвати ставлення оточуючих. Це і засудження близьких, скептицизм у ставленні до жінки–керівника, побоювання жінок втратити жіночі якості при виконанні керівних функцій. Все це змушує жінок обирати захисні варіанти поведінки: виконувати набагато більше функцій на роботі, ніж це можливо; використання специфічних жіночих способів ведення ділових переговорів з чоловіками (приниження своїх природних даних, кокетство) і т. ін. І все ж, саме наша система управління потребує гуманістичного і стабілізуючого фактору, чому цілком може сприяти більша довіра жіноцтву важелів управління державою. Цьому значною мірою сприятиме вироблення нового типу мислення, в якому стереотипи поступаються місцем гуманній філософії, що дозволить сприймати людей адекватно і незалежно від статі. І починати треба не тільки з рівня професійного становлення, а вже з дитинства, і в процесі шкільного і вузівського навчання. Тільки в таких умовах можливе вдосконалення структурного рівня громадянського суспільства. Сподіваємось, цьому сприятиме і Указ Президента України від 25 квітня 2001р. “Про підвищення соціального статусу жінок в Україні”, Постанова Кабінету Міністрів від 6 травня 2001р № 479 “Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001–2005 роки”. Крім того, актуальність порушеної теми виглядає ще більш переконливо напередодні виборів, адже збільшення представництва жінок серед депутатів безпосередньо впливатиме на явище гендерної рівності в органах влади. Список використаної літератури: 1.Бендас Т.В. Гендерные исследования лидерства.// Вопросы психологии 2000, № 1. 2.Корсак К. Женщины — персонал ХХI века. // Персонал 2001, №3, с 39 – 42. 3.Лавриненко Н.В. Женщина: самореализация в семье и обществе. К.,1999. 4.Проблеми розвитку демократії та забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків в Україні трансформаційного періоду. К., 1998. 5.Сучасні проблеми жінок на ринку праці та шляхи їх вирішення. К., 1998. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||