Доброго дня шановні гості, колеги, одним словом, друзі нашого Центру…!

             Цими днями минає 10 років від початку діяльності обласного навчального закладу, який своїм створенням був покликаний відповідати на потреби державних службовців, посадовців органів місцевого  самоврядування у підвищенні власної кваліфікації і на цій основі сприяти покращенню якості роботи.

 Життя страшенно швидкоплинне. Судіть самі : які темпи розвитку подій.
16 грудня 1993 року прийнято закон «Про державну службу».
30 травня 1995 року Президент видає Указ « Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців».
19 лютого 1996 року Кабінет міністрів своєю Постановою  №224 затверджує Загальне положення про  центри підвищення кваліфікації державних службовців та керівників державних підприємств, установ та організацій.
Ще Конституції не було.

11 жовтня 1996року голова облдержадміністрації Михайло Пилипович Громовий видав Розпорядження про створення в Кіровоградській області такого Центру.
І пішов процес …

Заради справедливості,  слід сказати, що центр створювався не на пустому місці.  Присутній тут досвідчений чиновний бюрократ, Володимир Андрійович Долиняк  і завідувач організаційним відділом Сергій Володимирович   Малов, відчуваючи гостру потребу  навчання кадрів, хоч би для того, щоб доносити зміст нових законодавчих та нормативних актів, організували правничі  курси і людей регулярно вчили і раніше. Займався цією роботою Федоров Микола Сергійович.

       Тепер же був призначений директором Віктор Якович Гришин. Він почав розбудовувати установу, освоювати приміщення,  підбирати штат.  
На конкурсній основі 23 січня 1997 року був призначений заступник директора Ворона Сергій Павлович, Сьогодні він єдиний залишився з першого набору і працює у нас  аксакалом.
Трохи пізніше, з подачі і опіки Шутової Ольги Павлівни, були призначені завідувачі відділів : Чинабекова Катерина Тимофіївна та Цапок Олександр Васильович, в цей час приступили до роботи Людмила  Іванова, Валентина Сердюк, Елла Бутовська, Тамара Сиченко.      

Центр мав шаленну матеріальну базу : комп’ютер – двійка, один графопроектор, електрична машинка «Ятрань»

     Уявіть собі :
В цей час ще не було Законів про місцеве самоврядування і про службу в органах місцевого самоврядування,

 Закону про місцеві державні адміністрації і доброї сотні  нормативно-правових актів, які унормовували життя наших слухачів.
       Це вже по ходу приймались Постанови Кабінету Міністрів про перейменування Центрів,
      розроблялись професійно-кваліфікаційні характеристики і на їх основі посадові інструкції,
     вироблялись, затверджувались, ліцензувались навчальні програми,
 диференціювались види навчання,
 відбувався перманентний процес актуалізації змісту, удосконалювались форми і методи навчання.
   Розбудовувалась держава -  розбудовувалась державна служба, не відставав, а в багатьох питаннях ішов попереду і наш Центр.

 

    За цей час змінились 8 голів обласної державної адміністрації. На жаль, лише троє з них – Михайло Володимирович Башкіров , Валерій Михайлович Кальченко і Василь Кузьмович Моцний знаходили можливість спілкуватись в Центрі зі слухачами. Правда, в грудні минулого року зустрічався з молодими державними службовцями і Вадим Олегович Черниш. Сподіваємось, йому це спілкування здалось доцільним і  сподобалось, принаймні, слухачам сподобалось, і воно матиме своє регулярне продовження.
     Змінились   і двоє голів обласної ради: Сухомлин Микола Олексійович – Сибірцев Василь Іванович –і знову  Сухомлин М.О.

           Слід визнати, що ця стабільність керівництва обласної ради, значно допомагала нам в роботі. Думаю, що і керівники  ради
усвідомлювали важливість існування такого закладу як Центр, де через слухачів  з усіх районів і міст області постійно відбувається обмін інформацією;,
           оперативно доносяться актуальні проблемні питання життєдіяльності області;
            доводяться чи відстоюються принципові позицій цієї життєдіяльності і життєздатності регіону.
      Я не пам’ятаю жодного разу, щоб без серйозного обґрунтування Микола Олексійович і Василь Іванович відмовились проводити заняття, аналогічно і їхні заступники:  Целих Юрій Георгійович, Бондар Яків Андрійович  чи будь хто з апарату обласної ради.
      Більше того, Микола Олексійович не поривав зв’язку з нами і під час роботи на «Сонолі». Це -   самий незамінний викладач з питань інвестиційної та інноваційної політики, який проводив виїзні  практичні заняття на виробництві. 

      Оскільки ревізії КРУ відмічають, що з обліком у нас все гаразд, то ми порахували, що  Ви, Миколо Олексійовичу провели 117 навчальних годин із слухачами, а Ви , Василю Івановичу   142.  Це багато чи мало? Це достатньо для повноцінного постійно діючого семінару семінару. Василю Івановичу, можливо, подумаємо, як навчанням сприяти розвитку підприємництва в області?

Мушу сказати, що і більшість начальників структурних підрозділів ОДА, в тому числі і апарату, дуже відповідально ставились як до навчання як своїх працівників, так і до проведення занять чи то по висвітленню галузевих питань,  чи якісному виконанню службових обов’язків, чи то з актуальних питань державної політики. Ми дуже вдячні їм.

         Разом з тим, життя ставило  все більш широкі вимоги      ( чи ми самі  собі їх придумували, мені вже важко й сказати) .

      Хоч би такий факт: на перших порах протягом року у нас підвищували кваліфікацію до 500, потім за 600 осіб. Сьогодні - на тій самій аудиторній базі навчаються більше 2000 осіб в рік.

      Постійне анкетування слухачів показало, що багато службовців відчувають психологічний дискомфорт на робочому місці, не мають можливості слідкувати за своїм здоров’ям, не вміють (або умови роботи їм не дають) правильно і раціонально організовувати свою діяльність, будувати свої відносини з керівництвом або підлеглими, з громадськими організаціями і окремими громадянами і т.п.
На ці виклики часу, на ці потреби слухачів треба було реагувати. І ми вирішили  підготувати викладачів в своєму колективі з цілого ряду актуальних проблем. Розробляли заняття, тренувались «на собі», обговорювали і допомагали один одному. Що це нам дало? Практично, у нас не існує аварійних ситуацій, коли немає кому провести заняття з тієї  чи іншої теми.

      Сьогодні наш колектив налічує 18 працівників. Серед них 3 кандидати наук, два магістри державного управління, всі методисти – вищої і першої категорій. З 13-ти творчих ( я так називаю державних службовців і педагогічних працівників) 10 - проводять заняття зі слухачами.  Рівень – за свідченням моніторингових анкет – високий.    

      Ми маємо 16 комп’ютерів, мультимедійний проектор у комплекті,  відео двійку, цифрову відеокамеру, два виходи в мережу Інтернет, комплект апаратури для проведення відео конференцій з колегами з інших регіонів, та, в принципі ,з  будь-якого міста світу.  Центр повністю укомплектований сучасним навчально-методичним обладнанням для якісного здійснення навчального процесу.
     Щороку ми виписуємо більше 25 примірників періодики, на суму понад 5 тисяч грн.,  запровадили комп’ютерний каталог навчально-методичної літератури та статей у фахових журналах.
       Виховали в своєму колективі 8 магістрів державного управління і державної служби, одного кандидата наук з державного управління, до речі першого і поки що єдиного в області (поки що -  бо в нас є ще три аспіранти).
      Ми пишаємося тим, що троє вихідців з нашого колективу працюють в Секретаріатах Президента і Кабінету Міністрів України, ще двоє, які працювали або співпрацювали з нами, але не є нашими вихованцями,  працюють у Верховній Раді і Національній академії державного управління.

     Отже,   нам є про що сьогодні звітувати, є чим пишатись і є над чим працювати далі. Як сказали нам колись наші слухачі;  «Скільки приїжджаємо, а  у вас все краще і краще… І дійсно меж удосконаленню немає!»

 Але завжди є перші!

Від імені сьогоднішнього колективу Центру висловлюю вам щиру вдячність за ту фундаментальну роботу, яку ви здійснили, давши життя установі.
Михайле Пилиповичу,  Вам наша подяка за прийняте розпорядження.
    Володимире Андрійовичу, Вам – за опіку і патронат під час становлення Центру.
    Сергію Володимировичу, Вам за перші розробки тестів і проведення практичних занять, не покидайте нас – повірте, Ваш багатий управлінський досвід, на основі системного аналізу так необхідний сьогодні нашим слухачам.
Ольго Павлівно, Вам за те, що, по суті, ми разом торували  шляхи становлення Центру і не мислимо свого життя без взаємного існування.
У вас виникають потреби державних службовців у навчанні?
-  ми йдемо до вас!
     Вікторе Яковичу, Вам за те, що як і Леонід Кравчук були першим.
Катерино Тимофіївно, Вам за те, що неоціненний практичний досвід методичної роботи, спілкування із слухачами ( а більшість із них були з Вашої юності – комсомолу), сприяв становленню Центру як авторитетної установи.
    Людмило Миколаївно, Валентино…, Елло Володимирівно, спасибі вам , що закладали фундамент, і, як виявилось, - міцний фундамент!
Анатолію Якимовичу, і Вам спасибі за співпрацю.
Київ далеко, а конкретні і нагальні проблеми державних службовців і посадовців місцевого самоврядування  - тут. Я сподіваюсь, ми разом здолаємо всі об’єктивні і суб’єктивні перепони, щоб комфортно працювалось людям, покликаним від імені держави надавати послуги нашим громадянам.
Василю Івановичу, Вам спасибі за постійну підтримку, за розуміння і чоловічу надійність.
Миколо Олексійовичу, а вам спасибі за те, що Ви вчитель, мій учитель! І, якщо я колись не виправдала Ваших сподівань – прошу вибачити, в мене є ще трохи часу, я надолужу.